ЯК ЗІБРАТИ ВОДОСТІЧНУ СИСТЕМУ СВОЇМИ РУКАМИ: ПОВНИЙ РОЗБІР ЕЛЕМЕНТІВ ТА ПОКРОКОВИЙ МОНТАЖ

Будь-яка навіть незначна злива перетворює покрівлю на потужне джерело водоспадів, які з часом вимивають ґрунт довкола цоколя, руйнують бетонне вимощення, вимивають підвали та залишають сирі брудні плями на оздобленні фасаду.

Розв'язати цю проблему покликана водостічна система, яка збирає та контрольовано відводить дощові та талі потоки. Проте чи обов'язково кликати фахівців і витрачати чималий бюджет для її встановлення? Практика показує, що сучасна водостічна система монтується не складніше, ніж дитячий конструктор. Головне - розібратися, для чого потрібен кожен кронштейн чи муфта, правильно розрахувати навантаження та чітко дотримуватися технології збирання.

У цій статті ми розберемо усі комплектуючі водостоку та крок за кроком пройдемо шлях від перших замірів до підключення зливного коліна.

Схема водостічної системи: з чого вона складається?

Увесь водостік ділиться на дві ключові конструктивні зони: горизонтальну (прийом води під дахом) та вертикальну (транспортування води вниз до землі).

Елементи горизонтальної системи (збір води)

• Жолоб водостічний (ринва) - поздовжній відкритий канал, який фіксується вздовж карнизу та приймає воду, що стікає з покрівельного матеріалу. Стандартна довжина профілів становить 3 або 4 метри.
• Кронштейни (тримачі) жолоба - надійні гаки, які витримують вагу ринви з водою або мокрим снігом та забезпечують її ухил у потрібний бік. Бувають довгими (монтуються на крокви до укладання покрівлі) та короткими (кріпляться на лобову дошку).
• Заглушки жолоба (ліві та праві) - герметичні бокові кришки із силіконовими ущільнювачами, які не дають воді переливатися через крайні торці ринви.
• З'єднувачі жолобів - спеціальні муфти з гумовими прокладками, які з'єднують окремі відрізки ринв у єдину герметичну лінію та компенсують температурне розширення.
• Кути жолоба (зовнішні та внутрішні) - елементи для безперервного обходу кутів будівлі на дахах складної форми. Зазвичай мають кут 90° або 135°.
• Водозбірні лійки (воронки) - перехідні вузли, куди стікає вода з ринви для подальшого спрямування у вертикальну трубу. Вони можуть бути як окремими елементами, так і інтегрованими в систему з'єднувачів.

Елементи вертикальної системи (злив води)

• Водостічна труба - вертикальний закритий канал для безпечного спускання води вздовж фасаду будівлі.
• Муфти (з'єднувачі) труб - деталі для герметичного зрощування кількох водостічних труб по висоті будівлі, якщо стіна вища за стандартну довжину труби.
• Коліна водостічні - вигнуті під кутом патрубки (45° або 67°), які дозволяють підвести трубу від звису даху безпосередньо до стіни, обійшовши карнизний звіс.
• Хомути (кріплення) для труб - стінові тримачі зі спеціальними шпильками, які фіксують стояк у строго вертикальному положенні на певній відстані від стіни.
• Зливне коліно (відвід) - фінальний вигнутий елемент унизу труби, який направляє потік води у дощоприймач або на вимощення подалі від фундаменту.

Підготовка та правильний розрахунок елементів

Перед тим як купувати водостічну систему, необхідно зробити точні виміри. Зберіть такі дані:

1. Площа скату даху (S): Розраховується за формулою S = довжина × ширина скату. Якщо площа одного скату менше 50 м², достатньо ринви діаметром 100–110 мм та однієї труби діаметром 75–80 мм. Для скатів від 50 до 100 м² потрібні ринви 120–130 мм і труби 90–100 мм.
2. Кількість стояків: Головне правило інженерного розрахунку - один вертикальний стояк з лійкою повинен обслуговувати не більше 10 метрів довжини ринви. Якщо довжина фасаду більша за 10 метрів, необхідно монтувати дві лійки та робити нахил ринв від центра до країв (або навпаки).
3. Кількість кронштейнів: Розраховується залежно від матеріалу. Для пластикових водостоків крок між кронштейнами становить 50 см, для металевих - 60–70 см. Також додаткові кронштейни обов'язково встановлюються по обидва боки від лійок, кутів та з'єднувачів на відстані 10–15 см.

Більше статей про облаштування покрівлі читайте у нашому блозі!

Інструкція з монтажу водостічної системи

Щоб самостійно зібрана водостічна система працювала без протікань і заторів довгі роки, дотримуйтесь суворої технологічної послідовності.

Крок 1: Розмітка та створення ухилу

Ринва повинна мати обов'язковий нахил у бік лійки - від 2 до 5 мм на кожен 1 метр довжини.

• Установіть перший (найвищий) кронштейн на протилежному від зливу боці.
• Встановіть найнижчий кронштейн біля майбутньої лійки з урахуванням розрахованого перепаду висоти.
• Натягніть між ними будівельну нитку або шнур. За цією лінією замонтуйте всі інші проміжні тримачі.

Крок 2: Монтаж водозбірних лійок

Якщо лійка є окремим прохідним елементом, її фіксують у найнижчій точці карнизу. Якщо ж використовується накладна лійка, у самому жолобі за допомогою ножиць по металу або коронки вирізають V-подібний чи круглий отвір, обробляють краї від задирок і замикають лійку поверх жолоба.

Крок 3: Нарізка та укладання жолобів

Виміряйте та наріжте ринви потрібного розміру. Використовуйте ножівку по металу з дрібним зубом, після чого ретельно зачищайте зрізи ножем. Покладіть жолоби у кронштейни. При з'єднанні елементів муфтами з гумовими ущільнювачами обов'язково залишайте зазор 3–5 мм до стопорних ліній усередині з'єднувача. Це компенсаційний зазор, який захистить водостік від деформації під час літньої спеки.

Крок 4: Встановлення кутів та заглушок

На вільні торці ринви надягають заглушки, змастивши гумові ущільнювачі мильним розчином для легшого ковзання. На кутах будівлі з'єднання виконують за допомогою кутових елементів, які також фіксуються на окремих кронштейнах.

Крок 5: Збирання вертикального стояка

За допомогою двох колін та невеликого відрізка труби сформуйте «змійку» (обхід карнизного виступу), яка підведе водостік від лійки впритул до стіни.

• Зафіксуйте на стіні дюбелями хомути для труб. Перший хомут монтується безпосередньо під верхнім коліном.
• Крок між хомутами по висоті стіни має становити не більше 1,5 метра.
• Верхній та нижній хомути затягуються наглухо, а проміжні залишають трохи вільними (із зазором у 1 мм), щоб труба могла вільно розширюватися по вертикалі при зміні температури.

Крок 6: Монтаж нижнього зливу

На нижній кінець водостічної труби надягають зливне коліно. Воно має розміщуватися на висоті 15–20 см від поверхні вимощення. Якщо вода зливається у дощоприймач зливальної каналізації, коліно вводиться безпосередньо у захисну решітку або дощоприймальну лійку.

Помилки при монтажі, яких варто уникати

1. Скерованість без ухилу: Якщо ринва висить строго горизонтально, вода буде застоюватися. Влітку там збиратиметься бруд і цвістиме мул, а взимку утворюється важка крижана брила, яка розірве матеріал.
2. Занадто великий крок між гаками: Прагнення зекономити на кронштейнах призведе до того, що під вагою мокрого снігу чи криги ринва провисне хвилями та почне протікати у місцях стиків.
3. Ігнорування температурного розширення: Пластик розширюється на спеці та звужується в мороз на 2–4 мм на кожному метрі. Якщо склеїти або з'єднати деталі «намертво» без розширювальних зазорів, водостік піде тріщинами при перших заморозках.
4. Неправильне розташування ринви відносно даху: Край покрівельного матеріалу повинен нависати над ринвою приблизно на 1/3 її діаметра. Якщо висунути покрівлю занадто далеко вперед, сильний зливовий потік просто перелітатиме через край водостоку. Якщо ж покласти ринву занадто високо під край даху, її зріже першим же пластом снігу, що зійде навесні.

Висновок

Самостійний монтаж водостічної системи - це повністю здійсненне завдання, яке дозволяє зберегти суттєву частину будівельного бюджету. Все, що потрібно - ретельно спланувати схему, правильно розрахувати кількість комплектуючих, витримати необхідний ухил та охайно з'єднати елементи між собою. Зібраний за технологією водостік надійно захистить ваш будинок від вологості, збереже фундамент і прослужить не один десяток років.

Замовити водостічну систему можна в каталозі або за номером 0 800 337 905